Пам’яті Олександра Михайловича Лівінського

25.05.2021 - 09:45

24 травня, не стало видатного вченого. Нашого колеги і Друга, члена Президії Академії, віце- президента, керівника Відділення архітектури і будівельних наук, дійсного члена- академіка Української Академії наук -  Олександра Михайловича Лівінського...

Пішла з життя Людина, яка все життя присвятила Науці, Країні.. Справжній Патріот, Просвітитель,  Винахідник.. А ще- Енциклопедист і...Поет..
Людина тонкої душі.., великого Серця.., Наставник..

Фахівці багатьох напрямів (й не тільки будівельній галузі) завжди і цілком заслужено вважали Олександра Михайловича – Колегою..
З ним завжди було легко спілкуватись і про що говорити... Він вмів слухати і чув Вас.. А при своєму загостреному почутті Справедливості, все ж, завжди знаходив вірні слова і рішення які задовольняли всіх..

Затяжна хвороба Олександра Михайловича, та й пандемія поставили свої кордони. Надовго відірвала нас від особистого, прямого спілкування..
Але сумна звістка заставила згадати скільки приємності доставляли спілкування і контакти з цією чудовою Постаттю.., головними рисами якої були поняття Професіоналізму, Людяності, Гідності.. 
Нам ще довго, а може й завжди, буде не вистачати Вас поруч, Вельмишановний Олександре Михайловичу, дорогий Колего і Друже..
Вічна пам'ять вірному Сину українського народу, справжньому і славному Козаку – Лицарю.., Вчителю..


Біографічна довідка (з Особової справи дійсного члена- академіка Української Академії наук -  Олександра Михайловича Лівінського)

Лівінський Олександр Михайлович
Дата народження:
13.11.1934Академік УАН (1992); Відділення архітектури і будівельних наук; член Президії УАН (2001); Перший віце-президент УАН (2005); Керівник відділення архітектури і будівельних наук УАН (2005). Нар.13.11.1934 р. в с. Олександрівка, Тростянецького р-ну, Вінницької обл.; українець, громадянин України. Освіта вища; Київський інженерно-будівельний інститут (1959-1965), факультет механізації та автоматизації будівельного виробництва інженер-механік; доктор технічних наук (1991), професор (1992); Методист, директор павільйонів «Нова техніка і механізація» і «Будівництво» УРСР (1958-1968). ВДНГ старший науковий співробітник, завідуючий сектором, лабораторії відділу в НДІ будівельного виробництва (1968-1997). Перший віце-президент Академії будівництва України, директор НТЦ АБУ (1994-2001). Член двох спеціальних вчених рад; член редколегії фахових журналів «Техніка будівництва», «Теорія і практика будівництва» і журналу «Винахідник і раціоналізатор». Іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук (1995), почесний член Української академії архітектури (2001), академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності (МАНЕЖ Санкт-Петербург). Автор понад 270 наукових праць та винаходів. Основні праці: «Индустриальные методы отделки зданий (1979), «Организация поточного производства отделочных работ» (1986), навчальних посібників «Техніка будівництва» (2001), «Технологія опоряджувальних робіт» (2004), під його науковою редакцією вперше в Україні видано «Український тлумачний словник будівельних термінів» (2005), підготовлено до друку «Українську будівельну енциклопедію» (2006). Автор книги поезій «Назустріч життю» (2005), «Мій край, моє село». Розробник понад 25 відомчих і республіканських будівельних норм України. Заслужений будівельник України (1996); Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), Заслужений винахідник СРСР (1985) Лауреат премії ім. академіка М.С. Будникова (1996). Нагороджений золотою медаллю Платона (2002) і медаллю М.Ломоносова (РФ) (2006). Військове звання генерал-полковник Запоріжського козацтва (2008). Майстер спорту з волейболу. Захоплення: історія, філософія, поезія.